Світловий рік
Світловий рік — це одиниця відстані, а не часу. Він дорівнює шляху, який світло проходить у вакуумі за один рік — приблизно 9,46 трильйона кілометрів.
АСТРО-СЛОВНИК
Тридцять понять, які допоможуть впевненіше читати про Всесвіт і дивитися відео ТЕО КОСМОС.
Світловий рік — це одиниця відстані, а не часу. Він дорівнює шляху, який світло проходить у вакуумі за один рік — приблизно 9,46 трильйона кілометрів.
Парсек — одиниця дуже великих відстаней у астрономії, що дорівнює приблизно 3,26 світлового року. Назва пов’язана з вимірюванням річного паралаксу зорі.
Астрономічна одиниця — середня відстань між Землею та Сонцем, приблизно 149,6 мільйона кілометрів. Її зручно використовувати для опису відстаней у Сонячній системі.
Екзопланета — планета, що обертається навколо іншої зорі, а не навколо Сонця. Її можуть знаходити за затемненням зорі або за легким гравітаційним хитанням.
Зона населеності — ділянка навколо зорі, де за відповідних умов на поверхні планети може існувати рідка вода. Це лише орієнтир для пошуку життя, а не гарантія його наявності.
Туманність — велика хмара газу й пилу в космосі. Вона може відбивати або випромінювати світло, а в деяких туманностях народжуються нові зорі.
Протозоря — молода зоря, яка формується зі стислої хмари газу та пилу. Вона ще не підтримує стабільне ядерне горіння, але вже нагрівається під дією гравітації.
Червоний гігант — зоря на пізній стадії життя, що розширилася й охолола на поверхні. Наше Сонце в далекому майбутньому також стане червоним гігантом.
Білий карлик — гаряче щільне ядро зорі, яка втратила зовнішні шари. Він більше не підтримує звичайне ядерне горіння й повільно охолоджується протягом мільярдів років.
Нейтронна зоря — надзвичайно щільний залишок масивної зорі після вибуху наднової. Її речовина стиснена так сильно, що чайна ложка могла б важити мільярди тонн.
Наднова — потужний вибух зорі, під час якого в космос викидаються елементи та величезна кількість енергії. Такі події збагачують галактики матеріалом для нових зір і планет.
Пульсар — нейтронна зоря, що швидко обертається й випромінює вузькі промені. Коли промінь періодично спрямований на Землю, ми реєструємо точні радіоімпульси.
Галактика — велика система зір, газу, пилу та темної матерії, пов’язана гравітацією. Галактики бувають спіральними, еліптичними або неправильної форми.
Чумацький Шлях — спіральна галактика, у якій розташована Сонячна система. Вона містить сотні мільярдів зір і має надмасивну чорну діру в центрі.
Темна матерія не випромінює світла, тому її не видно безпосередньо. Про її існування судять за гравітаційним впливом на рух зір, галактик і світла.
Темна енергія — назва невідомого явища, пов’язаного з прискореним розширенням Всесвіту. Її природа досі не встановлена, але її вплив видно на дуже великих масштабах.
Чорна діра — область простору з настільки сильною гравітацією, що з неї не може втекти навіть світло. Вона може утворитися після колапсу масивної зорі або злиття компактних об’єктів.
Горизонт подій — межа навколо чорної діри, після перетину якої жоден сигнал уже не повертається назовні. Це не тверда поверхня, а особлива межа в геометрії простору-часу.
Сингулярність — теоретична область, де відомі рівняння загальної теорії відносності дають нескінченні значення. Вона показує межі сучасної фізики, а не обов’язково буквальний фізичний об’єкт.
Акреційний диск — гарячий обертовий диск газу й пилу, який поступово падає на компактний об’єкт. Тертя в диску нагріває речовину, тому вона може яскраво випромінювати.
Гравітаційне лінзування — викривлення та збільшення світла далекого об’єкта гравітацією масивного тіла між ним і спостерігачем. Цей ефект допомагає вивчати далекі галактики та темну матерію.
Великий вибух — модель, за якою Всесвіт почався близько 13,8 мільярда років тому зі надзвичайно гарячого й щільного стану. Вона описує розширення простору, а не вибух у порожнечі.
Космічне мікрохвильове фонове випромінювання — слабке тепло, що залишилося від раннього Всесвіту. Воно заповнює весь простір і дає змогу вимірювати властивості космічної історії.
Червоне зміщення — зміщення світла до довших, червоніших хвиль. Воно може свідчити про віддалення джерела, рух у гравітаційному полі або розширення самого Всесвіту.
Астероїд — кам’янисте або металеве мале тіло, що обертається навколо Сонця. Більшість астероїдів міститься в головному поясі між орбітами Марса та Юпітера.
Комета — мале тіло з льоду, пилу та кам’янистої речовини. Наближаючись до Сонця, вона нагрівається, утворює кому й часто довгий хвіст, спрямований від Сонця.
Пояс Койпера — холодна область за орбітою Нептуна, населена крижаними малими тілами. Саме там походять деякі комети та розташовані карликові планети, зокрема Плутон.
Хмара Оорта — гіпотетична далека сферична оболонка крижаних тіл навколо Сонячної системи. Вважають, що довгоперіодичні комети можуть приходити до нас звідти.
Геліосфера — величезна область навколо Сонця, яку формує сонячний вітер і його магнітне поле. Вона частково захищає планети від міжзоряного середовища та космічних частинок.
Спектр — світло, розкладене за довжинами хвиль. За спектром астрономи визначають склад, температуру, рух і деякі властивості далекого об’єкта.