Чорна діра — ділянка простору, де гравітація настільки сильна, що зсередини горизонту подій не може вийти навіть світло. Вона не є порожньою діркою: її властивості пов’язані з масою, зосередженою в надзвичайно компактній області.
Частина чорних дір утворюється після колапсу масивних зір. У центрах великих галактик трапляються надмасивні чорні діри. У нашому Чумацькому Шляху такою є Стрілець A*.
Астрономи шукають вплив чорної діри на оточення: рух сусідніх зір, випромінювання розігрітого газу та викривлення світла. Злиття чорних дір також можуть породжувати гравітаційні хвилі, які реєструють спеціальні детектори.
Яскраве кільце навколо чорної діри — світло речовини поблизу неї. Це не випромінювання, яке вибралося зсередини горизонту подій.
Ні. На великій відстані гравітація чорної діри діє так само, як гравітація іншого об’єкта тієї самої маси. Тіло може обертатися навколо неї, не падаючи всередину.
Уявімо, що Сонце замінили чорною дірою рівної маси: Земля не була б миттєво поглинута. Але без сонячного світла й тепла умови на планеті стали б зовсім іншими. Насправді Сонце не має достатньої маси, щоб завершити життя чорною дірою.