У центрі Сонячної системи — Сонце, навколо якого обертаються вісім планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. До системи також належать сотні супутників, карликові планети, астероїди, комети та безліч менших тіл.
Гравітація Сонця утримує ці об’єкти на орбітах. Система простягається значно далі за орбіту Нептуна: у далеких її областях є крижані тіла, з яких можуть прилітати комети.
У 2006 році Міжнародний астрономічний союз ухвалив визначення планети. За ним тіло має обертатися навколо Сонця, бути майже кулястим під дією власної гравітації та очистити околиці своєї орбіти від інших великих об’єктів.
Плутон відповідає першим двом умовам, але ділить орбітальну область із багатьма іншими об’єктами поясу Койпера. Тому його класифікують як карликову планету. Це не робить Плутон менш цікавим: апарат New Horizons показав складний і різноманітний світ.
Космічні апарати передають знімки, вимірювання магнітних полів, складу атмосфери й поверхні. Деякі місії повертають зразки речовини на Землю, а телескопи спостерігають планети та малі тіла здалеку.
NASA здійснювала місії до кожної планети Сонячної системи, а також до астероїдів, комет та інших малих тіл. Кожен метод дає інший тип інформації, тому найнадійніша картина виникає, коли дані з різних інструментів узгоджуються між собою.